Мєшкова Олена Михайлівна: Цікаво знати

Стронцій - метал, який поглинає рентгенівські промені

Магній - метал, який горить сліпучим полум'ям

Ізотопи свинцю розкажуть про водопровід Римської імперії

Визначення ізотопного складу свинцю в шарах осадових порід в околицях Неаполя дозволило дослідникам відстежити, як згодом змінювалося розташування римських поселень і системи труб, що забезпечували ці поселення водою.

Білі лінії показують, яким чином будувався акведук, що забезпечував водою римські містечка, розташовані в неаполітанській затоці.

Відомо, що стародавні римляни використовували свинцеві труби для водопостачання. У 2014 році дослідники з Університету Ліона, які працювали в групі Хьюго Делиля (Hugo Delile), використовували ізотопний аналіз свинцю в донних відкладеннях Тібру для того, щоб визначити, наскільки була велика ймовірність отруєння жителів Імперії в результаті попадання свинцю в питну воду. У новій роботі дослідники вивчили співвідношення ізотопів свинцю в опадах, витягнутих під час розкопок на місці античної гавані Неаполя. Аналіз опадів, що відносяться до різних моментів історії, дозволив дослідникам визначити, як вплинуло виверження Везувію у 79 році н.е. на систему водопостачання регіону.

В ході досліджень було виявлено значних змін в ізотопному складі свинцю у зразках, що датуються часом після виверження. Отримані дані дозволяють припустити, що в ході виверження система водопостачання регіону була значно пошкоджена або навіть знищена, і інженерам Імперії довелося використовувати вже нові труби.

Свинець - метал, з якого виготовляють кулі

Цезій - найактивніший метал на Землі

Рубідій - один із найактивніших металів

Цікаві досліди з йодом

Все про бром

Чим відрізняється димний порох від бездимного

Індій - метал, який можна кусати зубами

Чому у крові металевий присмак? І чим вона пахне?

Дійсно, якщо ви до крові прикусите язика, то відчуєте металевий присмак у роті. Частково в цьому повинен сам гемоглобін, точніше, йони Феруму, що в ньому присутні. Але в більшому ступені – речовини, які утворюються при взаємодії йонів Fe²⁺ із гемоглобіну та молекул жиру. В результаті утворюється спектр речовин, найголовніша з яких окт-1-ен-3-он, або вінілпентилкетон:

Цей же кетон утворюється при контакті крові зі шкірою і дає «металевий запах». Але ж у металів немає запаху? Вірно. Проте варто нам потерти монетку в пальцях, як ми виразно його відчуємо. Це результат взаємодії металу з жирами шкіри, в результаті якої й утворюється вінілпентилкетон.

Сама кров також має легкий «металевим» запах. Саме його вловлюють хижаки і безпомилково знаходять поранену жертву. Своїм запахом кров зобов'язана речовині транс-4,5-епокси-2-деценалю, яка за структурою дуже схожа на окт-1-ен-3-он:

Торік шведські та німецькі дослідники провели експеримент з хижаками, що містяться в неволі, - дикими азійськими, австралійськими й африканськими собаками та сибірськими тиграми. Їм запропонували чотири колоди. Одна з них була просочена справжньою кров'ю, друга - транс-4,5-епокси-2-деценалем, трета - рідиною з фруктовим запахом (ізопентілацетатом), а четверта - розчином майже без запаху (діетилфталатом). Дослідники спостерігали за реакцією тварин.
Експеримент тривав двадцять днів, так що дослідники встигли зробити тисячі відеозаписів того, як хижаки реагували на предмет. В цілому, реакція звірів на деревину, змочену транс-4,5-епоксі-(Е)-2-деканаль була такою ж, як на кінську кров: в обох випадках тварини грали з нею, як зі здобиччю, і така іграшка набагато сильніше привертала їхню увагу, ніж дерев'яний брусок з фруктовим запахом або взагалі без запаху.

Виходить, для того, щоб запустити складну, хижацьку поведінку, коли звір винюхує здобич, а потім переслідує її по слідах, досить всього однієї сполуки.

Джерело: http://www.hij.ru/read/issues/2015/december/5749/

Калій - метал, який горить та вибухає у воді

Добування вулканічної сірки в Індонезії

Як видалити жувальну гумку з волосся?

Жувальна гумка у волоссі - справжнє лихо. Найчастіше цю проблему вирішують за допомогою ножиць. Однак є щадні способи, які варто мати на увазі. Але перед тим - з чого зроблена жувальна гумка.

Багато сотень років люди щось жували у вільний від їжі час - смолу дерев, бджолиний віск, природний латекс. До Європи ця мода прийшла з Латинської Америки, де споконвіку жували затверділий молочний сік саподілли (чіку, масляного дерева). Після кип'ятіння сік (латекс) загусає завдяки полімеризації, цей сік - по суті, природний каучук - і жували.

Однак перша жувальна гумка, вироблена промисловим способом, була зроблена з хвойної смоли (1848). Через 20 років в США з'являється промислове виробництво жуйки з природного каучуку. Природні компоненти використовували до шістдесятих років ХХ століття, коли їм на зміну прийшли синтетичні полімери. Сьогодні до складу жувальної гумки входять в різних комбінаціях полімери (бутадієнстирольний каучук, поліетилен, полівінілацетат та ін.), Пом'якшувачі (воски та парафіни) і пластифікатори, що роблять гумку еластичною (гліцерин і природні рослинні олії), а також різні смакові добавки та ароматизатори.

Тепер, коли ми знаємо склад, зрозуміло, як можна боротися з цією напастю. Проблема в тому, що жувальна гумка гідрофобна, тому ніяка вода не допоможе. Тут треба діяти за принципом «подібне подібним», тобто використовувати проти жуйки гідрофобні речовини. Найкраще - рослинні олії, які до того ж входять до її складу.

Американці з висоти свого багаторічного досвіду радять мати під рукою тверде арахісове масло. Тут важливо, щоб вміст жирів у маслі був не менше 80%. За допомогою зубної щітки нанесіть арахісове масло на жуйку у волоссі і залиште на кілька хвилин. Масло пластифікує жувальну гумку, робить її більш піддатливою і менш липкою. Тепер сухим махровим рушником зітріть жуйку з волосся і помийте голову улюбленим шампунем. Важливо зробити все це якнайшвидше, поки жуйка не засохла. Тоді видалити її буде важче, потрібно більше часу.

Замість арахісового масла можна взяти рідкий силікон і тримати його на волоссі не більше хвилини. Можна намазати жуйку рослинною олією, оливковою наприклад, і потримати її дві-три хвилини. А потім за допомогою звичайного рідкого гребінця видаліть з волосся жуйку і помийте голову.

Джерело http://www.hij.ru/read/issues/2015/september/5621/

Як виростити кристали у домашніх умовах

Как быстро очистить потемневшую серебряную цепочку?

Серебряная цепочка темнеет, пожалуй, быстрее, чем другие изделия из этого металла. Темный налет — это оксиды и сульфиды не только серебра, но и меди. Ведь в серебре самой распространенной 925-й пробы на долю серебра приходится 92,5%, остальное — это преимущественно медь. Ее добавляют, чтобы сделать сплав более прочным и удобным в обработке. Окисление металлов и образование их сульфидов происходят под действием кислорода и сероводорода, который частенько присутствует в воздухе и в воде. Кстати, если вы собираетесь купаться в Черном море или в Лигурийском, на северном побережье Корсики, то серебряные украшения надо снять, иначе они почернеют из-за большого количества сероводорода в воде. Соединения серы входят также в состав пота, поэтому на шее, которая часто потеет, металлы цепочки темнеют быстро.

Чистить цепочку сложно, поскольку в ней много мелких деталей. Если очистить надо быстро, за пару минут, то стоит воспользоваться тиомочевиной, или тиокарбамидом.

Это очень сильный лиганд, который в кислой среде практически мгновенно растворяет темный налет — разрушает оксиды и сульфиды серебра, образуя растворимые комплексные соединения.

Аммиак тоже хороший комплексообразователь, поэтому подходит для чистки серебра. Но он требует большего времени. Если цепочка не сильно потемнела, то ее можно опустить в 10%-ный раствор нашатырного спирта на 10—15 минут. Если же загрязнение довольно сильное, то подержите час, но не больше. Часто серебро чистят кашицей, приготовленной из зубного порошка с добавлением нашатыря. Получается мягкий и тонкий абразив, которым аккуратно трут изделия, снимая налет. Попутно и аммиак делает свое дело. Однако чистить таким способом цепочку трудновато.

Есть и другие химические методы, но они действуют еще медленнее. Например, вот такой. Серебряную цепочку прокипятите минут 10—15 в содовом растворе, который налит в алюминиевую посуду, или в кастрюлю, выложенную фольгой, или в который добавлены кусочки алюминиевой фольги. В щелочной среде алюминий восстанавливает серебро из сульфида:

3Ag₂S+2Al+5NaOH+3H₂O = 6Ag+2Na[Al(OH)₄]+3NaHS.

Есть и множество народных рецептов на этот случай. В мыльный раствор, куда добавлены равные части водки и сока лимона, погружают цепочку и оставляют на ночь, а утром хорошенько промывают. Или кладут цепочку на полчаса в сок лимона или в раствор 50 г 9%-ного уксуса и столовой ложки соли в 100 г воды. Но эти методы не столь эффективны, поскольку органические кислоты не очень хорошо справляются с сульфидами металлов.

А вот еще один старинный рецепт прапрабабушек: отварите несколько яиц и в остывший «бульон» положите серебряные изделия на некоторое время. Метод работает! Вряд ли кто-то анализировал воду из-под сваренных яиц. Но вполне вероятно, что она содержит ту самую тиомочевину, с которой мы начали рассказ.

Источник: http://www.hij.ru/read/issues/2015/august/5564/

Чем пахнет дождь?

Во время дождя и после него мы действительно чувствуем запах, временами очень насыщенный — особенно после долгой засухи. У запаха дождя даже есть термин — петрикор (petrichor). Его ввели исследователи Изабель Бир и Родерик Томас в 1964 году в статье, опубликованной в «Nature». Термин «петрикор» сложен из двух греческих слов — «петра», камень и «ихор» — жидкость, которая течет в жилах богов. И такая этимология не случайна, поскольку запах дождя — это аромат, исходящий от почвы.

Основной вклад в формирование запаха дождя вносят почвенные микроорганизмы, главным образом актиномицеты и цианобактерии. Когда они погибают, в том числе от недостатка влаги, выделяется вещество геосмин (geosmin),

транс-1,10-диметил-транс-9-декалол.

Кстати, название «геосмин» происходит от geo — земля и smell — запах. Механизм биосинтеза этого вещества бактериями открыли совсем недавно — в 2006 году. Теперь мы знаем, что у бактерий есть специальный фермент геосминсинтаза, который преобразует в два этапа фарнезилдифосфат и производит этот терпеноид.

Геосмин накапливается в почве, пока не прольется дождь. Вода экстрагирует это вещество и отдает его атмосфере. Приятным этот запах не назовешь, хотя многим поэтам и писателям он нравится. И наш нос чувствует ничтожные количества геосмина — в концентрации пять частей на триллион, или одна чайная ложка на двести олимпийских бассейнов. Неприятный запах, который периодически появляется у озерной воды, также связан с геосмином.

Но запах дождя прекрасен, потому что помимо геосмина он содержит самые разные ароматические масла. В сухую погоду, когда влаги мало, растения производят их, чтобы замедлить свой рост и сильно уменьшить потребление воды. Эти масла накапливаются почвой и уходят в атмосферу в виде аэрозолей, когда начинается дождь.

Наконец, есть и третий компонент запаха дождя — озон. Он образуется благодаря электрическим разрядам в атмосфере перед грозой и во время нее и накапливается в более высоких слоях атмосферы. Но во время шторма нисходящие потоки воздуха вбрасывают озон в нижние слои атмосферы, добавляя ярких красок в палитру дождевого аромата.

В 2015 году исследователи Массачусетского технологического института с помощью высокоскоростной камеры наблюдали, как аромат из почвы переходит в воздух. Они выполнили 600 экспериментов на 28 различных поверхностях. При замедленной съемке хорошо видно, как в капле дождя, попавшей на почву, начинают образовываться пузырьки, которые вырываются наружу, будто в бокале шампанского. Так в воздух выбрасываются аэрозоли, содержащие не только ароматические вещества, но и самих бактерий. Авторы исследования пишут, что одна капля дождя «может генерировать сотни аэрозольных капель в течение нескольких микросекунд». Порывы ветра разносят аэрозоли и по горизонтали, и по вертикали. Вот почему почвенные бактерии обнаруживают даже высоко над землей.

Источник: http://www.hij.ru/read/issues/2015/may/5420/