Цікаво знати


 Стронцій - метал, який поглинає рентгенівські промені
 
Магній - метал, який горить сліпучим полум'ям

Ізотопи свинцю розкажуть про водопровід Римської імперії
     Визначення ізотопного складу свинцю в шарах осадових порід в околицях Неаполя дозволило дослідникам відстежити, як згодом змінювалося розташування римських поселень і системи труб, що забезпечували ці поселення водою.

 Білі лінії показують, яким чином будувався акведук, що забезпечував водою римські містечка, розташовані в неаполітанській затоці.

     Відомо, що стародавні римляни використовували свинцеві труби для водопостачання. У 2014 році дослідники з Університету Ліона, які працювали в групі Хьюго Делиля (Hugo Delile), використовували ізотопний аналіз свинцю в донних відкладеннях Тібру для того, щоб визначити, наскільки була велика ймовірність отруєння жителів Імперії в результаті попадання свинцю в питну воду. У новій роботі дослідники вивчили співвідношення ізотопів свинцю в опадах, витягнутих під час розкопок на місці античної гавані Неаполя. Аналіз опадів, що відносяться до різних моментів історії, дозволив дослідникам визначити, як вплинуло виверження Везувію у 79 році н.е. на систему водопостачання регіону.
     В ході досліджень було виявлено значних змін в ізотопному складі свинцю у зразках, що датуються часом після виверження. Отримані дані дозволяють припустити, що в ході виверження система водопостачання регіону була значно пошкоджена або навіть знищена, і інженерам Імперії довелося використовувати вже нові труби.

Свинець - метал, з якого виготовляють кулі

Цезій - найактивніший метал на Землі


Рубідій - один із найактивніших металів

Цікаві досліди з йодом


Все про бром


Чим відрізняється димний порох від бездимного


Індій - метал, який можна кусати зубами


Чому у крові металевий присмак? І чим вона пахне?

Дійсно, якщо ви до крові прикусите язика, то відчуєте металевий присмак у роті. Частково в цьому повинен сам гемоглобін, точніше, йони Феруму, що в ньому присутні. Але в більшому ступені – речовини, які утворюються при взаємодії йонів Fe2+ із гемоглобіну та молекул жиру. В результаті утворюється спектр речовин, найголовніша з яких окт-1-ен-3-он, або вінілпентилкетон:
Цей же кетон утворюється при контакті крові зі шкірою і дає «металевий запах». Але ж у металів немає запаху? Вірно. Проте варто нам потерти монетку в пальцях, як ми виразно його відчуємо. Це результат взаємодії металу з жирами шкіри, в результаті якої й утворюється вінілпентилкетон.

Сама кров також має легкий «металевим» запах. Саме його вловлюють хижаки і безпомилково знаходять поранену жертву. Своїм запахом кров зобов'язана речовині транс-4,5-епокси-2-деценалю, яка за структурою дуже схожа на окт-1-ен-3-он:
Торік шведські та німецькі дослідники провели експеримент з хижаками, що містяться в неволі, - дикими азійськими, австралійськими й африканськими собаками та сибірськими тиграми. Їм запропонували чотири колоди. Одна з них була просочена справжньою кров'ю, друга - транс-4,5-епокси-2-деценалем, трета - рідиною з фруктовим запахом (ізопентілацетатом), а четверта - розчином майже без запаху (діетилфталатом). Дослідники спостерігали за реакцією тварин.
Експеримент тривав двадцять днів, так що дослідники встигли зробити тисячі відеозаписів того, як хижаки реагували на предмет. В цілому, реакція звірів на деревину, змочену транс-4,5-епоксі-(Е)-2-деканаль була такою ж, як на кінську кров: в обох випадках тварини грали з нею, як зі здобиччю, і така іграшка набагато сильніше привертала їхню увагу, ніж дерев'яний брусок з фруктовим запахом або взагалі без запаху.

  Виходить, для того, щоб запустити складну, хижацьку поведінку, коли звір винюхує здобич, а потім переслідує її по слідах, досить всього однієї сполуки.

Джерело: http://www.hij.ru/read/issues/2015/december/5749/

Калій - метал, який горить та вибухає у воді


Добування вулканічної сірки в Індонезії


Як видалити жувальну гумку з волосся?

   Жувальна гумка у волоссі - справжнє лихо. Найчастіше цю проблему вирішують за допомогою ножиць. Однак є щадні способи, які варто мати на увазі. Але перед тим - з чого зроблена жувальна гумка. 
      Багато сотень років люди щось жували у вільний від їжі час - смолу дерев, бджолиний віск, природний латекс. До Європи ця мода прийшла з Латинської Америки, де споконвіку жували затверділий молочний сік саподілли (чіку, масляного дерева). Після кип'ятіння сік (латекс) загусає завдяки полімеризації, цей сік - по суті, природний каучук - і жували. 
          Однак перша жувальна гумка, вироблена промисловим способом, була зроблена з хвойної смоли (1848). Через 20 років в США з'являється промислове виробництво жуйки з природного каучуку. Природні компоненти використовували до шістдесятих років ХХ століття, коли їм на зміну прийшли синтетичні полімери. Сьогодні до складу жувальної гумки входять в різних комбінаціях полімери (бутадієнстирольний каучук, поліетилен, полівінілацетат та ін.), Пом'якшувачі (воски та парафіни) і пластифікатори, що роблять гумку еластичною (гліцерин і природні рослинні олії), а також різні смакові добавки та ароматизатори. 
          Тепер, коли ми знаємо склад, зрозуміло, як можна боротися з цією напастю. Проблема в тому, що жувальна гумка гідрофобна, тому ніяка вода не допоможе. Тут треба діяти за принципом «подібне подібним», тобто використовувати проти жуйки гідрофобні речовини. Найкраще - рослинні олії, які до того ж входять до її складу. 
          Американці з висоти свого багаторічного досвіду радять мати під рукою тверде арахісове масло. Тут важливо, щоб вміст жирів у маслі був не менше 80%. За допомогою зубної щітки нанесіть арахісове масло на жуйку у волоссі і залиште на кілька хвилин. Масло пластифікує жувальну гумку, робить її більш піддатливою і менш липкою. Тепер сухим махровим рушником зітріть жуйку з волосся і помийте голову улюбленим шампунем. Важливо зробити все це якнайшвидше, поки жуйка не засохла. Тоді видалити її буде важче, потрібно більше часу. 
Замість арахісового масла можна взяти рідкий силікон і тримати його на волоссі не більше хвилини. Можна намазати жуйку рослинною олією, оливковою наприклад, і потримати її дві-три хвилини. А потім за допомогою звичайного рідкого гребінця видаліть з волосся жуйку і помийте голову. 
Джерело http://www.hij.ru/read/issues/2015/september/5621/

Як виростити кристали у домашніх умовах



Как быстро очистить потемневшую серебряную цепочку?


     Серебряная цепочка темнеет, пожалуй, быстрее, чем другие изделия из этого металла. Темный налет — это оксиды и сульфиды не только серебра, но и меди. Ведь в серебре самой распространенной 925-й пробы на долю серебра приходится 92,5%, остальное — это преимущественно медь. Ее добавляют, чтобы сделать сплав более прочным и удобным в обработке. Окисление металлов и образование их сульфидов происходят под действием кислорода и сероводорода, который частенько присутствует в воздухе и в воде. Кстати, если вы собираетесь купаться в Черном море или в Лигурийском, на северном побережье Корсики, то серебряные украшения надо снять, иначе они почернеют из-за большого количества сероводорода в воде. Соединения серы входят также в состав пота, поэтому на шее, которая часто потеет, металлы цепочки темнеют быстро.

     Чистить цепочку сложно, поскольку в ней много мелких деталей. Если очистить надо быстро, за пару минут, то стоит воспользоваться тиомочевиной, или тиокарбамидом. 

Это очень сильный лиганд, который в кислой среде практически мгновенно растворяет темный налет — разрушает оксиды и сульфиды серебра, образуя растворимые комплексные соединения.

     Аммиак тоже хороший комплексообразователь, поэтому подходит для чистки серебра. Но он требует большего времени. Если цепочка не сильно потемнела, то ее можно опустить в 10%-ный раствор нашатырного спирта на 10—15 минут. Если же загрязнение довольно сильное, то подержите час, но не больше. Часто серебро чистят кашицей, приготовленной из зубного порошка с добавлением нашатыря. Получается мягкий и тонкий абразив, которым аккуратно трут изделия, снимая налет. Попутно и аммиак делает свое дело. Однако чистить таким способом цепочку трудновато.

     Есть и другие химические методы, но они действуют еще медленнее. Например, вот такой. Серебряную цепочку прокипятите минут 10—15 в содовом растворе, который налит в алюминиевую посуду, или в кастрюлю, выложенную фольгой, или в который добавлены кусочки алюминиевой фольги. В щелочной среде алюминий восстанавливает серебро из сульфида:

3Ag2S+2Al+5NaOH+3H2O = 6Ag+2Na[Al(OH)4]+3NaHS.

     Есть и множество народных рецептов на этот случай. В мыльный раствор, куда добавлены равные части водки и сока лимона, погружают цепочку и оставляют на ночь, а утром хорошенько промывают. Или кладут цепочку на полчаса в сок лимона или в раствор 50 г 9%-ного уксуса и столовой ложки соли в 100 г воды. Но эти методы не столь эффективны, поскольку органические кислоты не очень хорошо справляются с сульфидами металлов.
         А вот еще один старинный рецепт прапрабабушек: отварите несколько яиц и в остывший «бульон» положите серебряные изделия на некоторое время. Метод работает! Вряд ли кто-то анализировал воду из-под сваренных яиц. Но вполне вероятно, что она содержит ту самую тиомочевину, с которой мы начали рассказ. 
Источник: http://www.hij.ru/read/issues/2015/august/5564/

Чем пахнет дождь?

Во время дождя и после него мы действительно чувствуем запах, временами очень насыщенный — особенно после долгой засухи. У запаха дождя даже есть термин — петрикор (petrichor). Его ввели исследователи Изабель Бир и Родерик Томас в 1964 году в статье, опубликованной в «Nature». Термин «петрикор» сложен из двух греческих слов — «петра», камень и «ихор» — жидкость, которая течет в жилах богов. И такая этимология не случайна, поскольку запах дождя — это аромат, исходящий от почвы.
s20150515 rain2.jpgОсновной вклад в формирование запаха дождя вносят почвенные микроорганизмы, главным образом актиномицеты и цианобактерии. Когда они погибают, в том числе от недостатка влаги, выделяется вещество геосмин (geosmin), 
транс-1,10-диметил-транс-9-декалол. 
Кстати, название «геосмин» происходит от geo — земля и smell — запах. Механизм биосинтеза этого вещества бактериями открыли совсем недавно — в 2006 году. Теперь мы знаем, что у бактерий есть специальный фермент геосминсинтаза, который преобразует в два этапа фарнезилдифосфат и производит этот терпеноид.
Геосмин накапливается в почве, пока не прольется дождь. Вода экстрагирует это вещество и отдает его атмосфере. Приятным этот запах не назовешь, хотя многим поэтам и писателям он нравится. И наш нос чувствует ничтожные количества геосмина — в концентрации пять частей на триллион, или одна чайная ложка на двести олимпийских бассейнов. Неприятный запах, который периодически появляется у озерной воды, также связан с геосмином.
Но запах дождя прекрасен, потому что помимо геосмина он содержит самые разные ароматические масла. В сухую погоду, когда влаги мало, растения производят их, чтобы замедлить свой рост и сильно уменьшить потребление воды. Эти масла накапливаются почвой и уходят в атмосферу в виде аэрозолей, когда начинается дождь.
Наконец, есть и третий компонент запаха дождя — озон. Он образуется благодаря электрическим разрядам в атмосфере перед грозой и во время нее и накапливается в более высоких слоях атмосферы. Но во время шторма нисходящие потоки воздуха вбрасывают озон в нижние слои атмосферы, добавляя ярких красок в палитру дождевого аромата.
В 2015 году исследователи Массачусетского технологического института с помощью высокоскоростной камеры наблюдали, как аромат из почвы переходит в воздух. Они выполнили 600 экспериментов на 28 различных поверхностях. При замедленной съемке хорошо видно, как в капле дождя, попавшей на почву, начинают образовываться пузырьки, которые вырываются наружу, будто в бокале шампанского. Так в воздух выбрасываются аэрозоли, содержащие не только ароматические вещества, но и самих бактерий. Авторы исследования пишут, что одна капля дождя «может генерировать сотни аэрозольных капель в течение нескольких микросекунд». Порывы ветра разносят аэрозоли и по горизонтали, и по вертикали. Вот почему почвенные бактерии обнаруживают даже высоко над землей.
Источник: http://www.hij.ru/read/issues/2015/may/5420/

Почему мы плачем, когда режем лук?

      Все мы плачем, когда режем репчатый лук. Что заставляет выделяться слезы? И можно ли этого избежать? Ответы на эти вопросы сегодня науке уже известны. Когда мы разрезаем репчатый лук, то невольно разрушаем клетки. Ферменты и аминокислоты, прежде хранившиеся в клетках раздельно, начинают взаимодействовать. В результате аминокислоты, содержащие сульфоксидную группу, превращаются в неустойчивую 1-пропенсульфеновую кислоту, СН3-СН=СН-S-OH, которая под действием фермента быстро перегруппировывается в 1-сульфинилпропан (C3H6SO):
        Это вещество — настоящий лакриматор. Его пары, а их совсем немного, попадая в слезные железы глаз, растворяются в воде и образуют ничтожные количества серной кислоты. Но и этой малости достаточно, чтобы началось жжение, приводящее к потоку слез.
    Почему так недружелюбно устроен лук? Специалисты полагают, что это природный механизм защиты от всяких вредителей. Стоит им надкусить кожицу, как сработает химическое оружие. Вот почему червивый лук мы видим у себя на даче гораздо реже, чем червивые яблоки.
       Можно ли не проливать слезы во время готовки обеда? Есть несколько простых приемов. Во-первых, заранее положите луковицы в холодильник. При охлаждении скорость всех химических реакций замедляется. Но плакать все равно будете, хотя и не так сильно. Во-вторых, можно резать лук под небольшой струей воды либо почаще ополаскивать нож водой. Химикам проще — у них есть лабораторные очки, которые плотно закрывают глаза.
       Еще говорят, кто часто режет лук, у того слезный эффект постепенно уменьшается, потому что глаза привыкают. Во всяком случае, повара со стажем действительно не так страдают от лука. Возможно, потому, что они используют профессиональные очень тонкие и острые ножи. Чем тупее нож, тем больше повреждений вы причините луку и тем больше слез вы прольете. К тому же повара режут лук очень быстро, так что время контакта с лакриматором сильно сокращается. Одним словом — тренируйтесь, готовьте чаще на радость домашним.

Штучне серце із рідкого галію


Нітинол - металічні м'зи з пам'яттю форми


Найдорожчі метали


Хімічна веселка




Немає коментарів:

Дописати коментар